Плугіна Альона Петрівна,
аспірант
кафедри педагогіки та
психології
початкової освіти
Глухівського
національного педагогічного
університету
імені Олександра Довженка
методика формування медіа-освітніх умінь майбутніх
учителів початкової школи
Методика медіа-освіти, як правило,
базується на реалізації різноманітних завдань. Теоретичний аналіз елементів
таких завдань, розроблення та застосування на практиці дають можливість
виділити основні їх функції: навчальні
(засвоєння знань про теорії та закони, прийоми сприйняття та аналізу
медіа-текстів), розвивальні (розвиток
мотиваційних, вольових та інших якостей та властивостей особистості, а також
досвіду контактів з медіа), адаптаційні
(первісний, понятійний етап взаємодії з медіа) та керувальні (формування найкращих умов для аналізу медіа-текстів) [2].
Запровадження
інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, за Т. Черниш [4,
с. 18−21],
як і будь-які інші інновації, в тому числі й медіа-технологій, проходять, так
званий 5-етапний процес: пізнання
(усвідомлення факту існування певної інновації й отримання певне уявлення про
її функції); переконування
(формування у собі сприятливого або несприятливого ставлення до інновації); рішення (розпочинається діяльність, що
призводить до прийняття або ігнорування інновації); упровадження (розпочинається застосування інновації); підтвердження (пошук підкріплення для
зробленого вибору або перегляд попереднього рішення про прийняття чи
ігнорування інновації в разі отримання суперечливої інформації).
Дослідник
Ю. Казаков [1] зазначає, що практична
реалізація завдань медіа-освіти може бути втілена в таких напрямках:
1) спеціальна (соціокультурна) медіа-освіта − здійснюється в межах
окремого курсу навчального закладу або в межах додаткової освіти;
2) інтегрована медіа-освіта − формування вмінь працювати з інформацією
мас-медіа під час навчання; 3) факультативний
підхід − створення мережі факультативів, гуртків, клубів медіа-освітнього
циклу.
На
наше переконання, під час вивчення медіа-джерел обов’язково потрібно проводити
словникову роботу. У процесі застосування медіа-технологій потрібно акцентувати
увагу на знаннях та навичках, що були отримані на попередніх заняттях.
Проголошуємо
загальну схему обговорення медіа-тексту:
−
вступне
слово вчителя (мета − дати коротку інформацію про
авторів медіа-тексту, назвати попередні їхні роботи, щоб аудиторія могла вийти
за рамки конкретного тексту та звернутися до інших їх творів; якщо є
необхідність, зупинитися на ідеологічному чи філософському контексті подій, ні
в якому разі не торкаючись оцінок авторської позиції, і, зрозуміло, НЕ
переказуючи фабулу твору), тобто реалізується установка на медіа-сприйняття;
−
колективні
«читання» медіа-текстів (комунікативний етап);
−
обговорення
медіа-тексту,
−
підведення
підсумків заняття (посткомунікативний етап).
Обговорення
медіа-текстів варто починати із відносно простих для сприйняття медіа-текстів
за такими етапами: вибір епізодів, що найяскравіше виявляють ідеологічну чи
філософську концепцію автора; аналіз даних епізодів (спроба розібратися в
логіці авторського мислення − у комплексному взаємозалежному розвитку
конфлікту, характерів, філософських ідей, ідеології тощо); виявлення
ідеологічної, політичної, філософської позиції авторів та її оцінювання
аудиторією.
Завершується
обговорення проблемно-перевірними питаннями, визначається ступінь засвоєння
аудиторією отриманих умінь аналізу медіа-тексту (наприклад: «З якими відомими
Вам медіа-текстами можна порівняти даний твір? Чому? Що спільного є в їх концепції?» тощо) [3,
с. 275].
Логіка
послідовності використання творчих завдань виходить з того, що критичний аналіз
медіа-текстів починається зі знайомства з роботами медіа-критиків −
професіоналів (рецензії, теоретичні статті, монографії, присвячені
медіа-культурі й конкретним медіа-текстам), за якими аудиторія може робити
певні висновки про різні підходи і форми даного виду робіт.
Аудиторія
шукає відповіді на такі проблемні питання: «У чому автори рецензій бачать
переваги чи недоліки даного медіа-тексту?», «На скільки глибоко рецензенти
проникають у задум автора?»,«Чи згодні Ви з тими чи іншими оцінками
рецензентів? Чому?», «Чи є у рецензентів свій індивідуальний стиль? Якщо так,
то в чому він проявляється (стилістика, лексика, доступність, наявність іронії,
гумору тощо)?», «Що застаріло, а що ні в даній роботі?», «Медіа-тексти якої
тематичної, жанрової спрямованості підтримує автор статті, підручника? Чому?»,
«Чому автор побудував композицію своєї саме книги так, а не інакше?» тощо. Далі
− робота над рефератами. І тільки потім − самостійне обговорення медіа-текстів.
Заняття
щодо формування умінь аналізу і синтезу медіа-текстів спрямовані на тренування
звукозорової пам'яті, на стимуляцію творчих здібностей особистості, на
імпровізацію, самостійність, культуру мислення, здатність застосувати отримані
знання в нових педагогічних ситуаціях, на психологічну, моральну роботу,
роздуми про моральні та художні цінності тощо.
Медіа-освіта
як набір засобів і методик для навчання молоді адекватному сприйняттю засобів
масової комунікації сьогодні дуже актуальна. Уміння працювати з потоками
інформації, сприймати їх, критично оцінювати, інтерпретувати й створювати
власний інформаційний продукт – ось той інструментарій, що передбачає цей
напрямок навчальної діяльності.
Таким
чином, підготувати студентів до ефективної взаємодії з медіа, сформувати у них
медіа-освітні уміння, навчити їх критично мислити та інтерпретувати медіа-тексти,
навчити не лише користуватися різноманітними медійними засобами, а й розумітися
на закономірностях їх функціонування – одна із задач сучасного вчителя.
Незалежно
від форми медіа-освітньої роботи, прийомів, що використовуються під час
організації медіа-освітнього заняття, медіа-педагогічна діяльність повинна
будуватися як цілісна система, а кожне заняття мати чітку мету і комплекс
педагогічних завдань. Важливо, щоб задум конкретного медіа-освітнього заняття
відповідав інтересам і можливостям студентів, їх життєвому досвіду, сприяв
отриманню нових знань, активізації пізнавальної активності і розвитку творчого
потенціалу. Бачення і розуміння головної ідеї, мети і завдань медіа-освітніх
занять допомагає педагогу забезпечити творчу участь кожного студента у процесі
медіа-освіти.
Список
використаних джерел
2. Федоров А. В.
Медiа-освiта: творчi завдання для школярiв / А. В. Федоров //
Відкритий урок: розробки, технології, досвід. 2008. − № 1.
4. Черниш Т. В.
Психологічні чинники успішності впровадження інформаційно-комунікаційних
технологій у діяльність вчителя / Т. В. Черниш //
Інформаційно-комунікаційні технології навчання: психолого-педагогічні та
дидактичні аспекти впровадження : матеріали обласної науково-практичної
Інтернет-конференції, Кіровоград, 13 квітня 2011 р. / упоряд. Л. Голодюк.
– Кіровоград, 2011. – 81 с. – Режим доступу: http://timso.koippo.kr.ua/blogs/index.php/Internet-konferencia/. – Дата звернення: 28.04.2018.
Немає коментарів:
Дописати коментар