Юлія Павленко
кандидат
педагогічних наук, доцент кафедри початкової освіти,
природничих
і математичних дисциплін та методик їх викладання Полтавського національного педагогічного
університету імені В. Г. Короленка
АКТИВІЗАЦІЯ РЕСУРСНОГО СУПРОВОДУ
ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ
ПЕДАГОГІКИ
Актуальною проблемою на сьогодні є швидка та якісна підготовка майбутніх
учителів для НУШ, особливо початкової ланки освіти. Основні вимоги до
педагогічних кадрів і рівня їхньої підготовки знайшли відображення в Законах
України «Про освіту» та «Про вищу освіту», Державній програмі «Учитель»,
Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, у яких
наголошується на необхідності підвищення вимог до професійних та особистісних
якостей сучасного вчителя, створення культурно-освітнього середовища, що здатне
забезпечити самореалізацію та саморозвиток майбутніх педагогів. У зв’язку з цим
існує необхідність активізації ресурсного супроводу цих процесів.
Поняття «активізація» визначається, як поліпшення методів і організаційних
форм навчальної роботи, що забезпечує активну і самостійну теоретичну та
практичну діяльність учасників педагогічного процесу на всіх його ланках. Також
активізація навчально-пізнавальної діяльності розглядається як процес,
спрямований на спонукання до енергійного цілеспрямованого викладання і навчання,
на подолання інерції, пасивності та стереотипних форм. Інакше кажучи,
активізація є стимулюванням активності у процесі навчання і виховання за
допомогою спеціальних засобів, наприклад, музейних [3].
У цьому контексті набуває надзвичайної актуальності ресурсний підхід (С. Микитюк
визначає ресурс, як сукупність об’єктивно існуючих умов і засобів, необхідних
для реалізації потенційних можливостей суб’єкта й розподіляє ресурси на
зовнішні (засоби й умови довкілля) і внутрішні, тобто індивідуальні ресурси
особистості [1]).
Саме в якості засобу для ресурсного супроводу професійної підготовки
майбутніх учителів початкової школи і пропонуємо розглянути музейну педагогіку.
В останні роки в Україні застосовуються заходи з реорганізації
професійно-педагогічної освіти, в тому числі й шляхом перетворення
культурно-освітнього середовища, у якому здійснюється професійна підготовка
майбутніх учителів початкової школи. Так, освітнє середовище сучасного вищого
професійно-педагогічного закладу освіти є місцем актуалізації, культурної ідентифікації,
соціалізації особистості, взаємодії в ньому різних закладів культури. На
сьогодні досвід використання потенціалу музейної педагогіки для професійної
підготовки майбутнього вчителя актуалізується в працях дослідників:
М. Бурликіної, О. Караманова, Ю. Павленко, Н. Пусепліної,
В. Снагощенко, Б. Столярова, В. Ходецького, М. Юхневич та
інших науковців.
Актуальність спільної педагогічної творчості музею і вишу на сучасному
етапі суспільного розвитку пов’язана зі змінами в культурі і опосередковується
в Україні специфічними факторами: ходом соціально-економічних реформ, зміною
ідеологічних і світоглядних орієнтацій у суспільстві, трансформацією його
ментальності.
Музей, як феномен освітнього середовища вишу, – це все різноманіття
існуючих систем і видів освіти, в завдання яких входить формування
найважливіших соціальних якостей особистості, її ціннісних установок,
необхідних для здійснення тієї ролі, яку вона збирається виконувати у
суспільстві.
Робота зі студентами проходить в аудиторії, приміщенні, яке, найчастіше, є безособистісним
простором. Предмети в ньому мають службовий, функціональний характер. Названі
обставини, а також просторова ініціатива, що належить викладачеві, підтримують
звички та стереотипи професійного педагога: домінування в типових педагогічних
ситуаціях, сприймання предмета у його службово-доказовій ролі.
Освітнє музейне середовище несе зовсім інші ролі. Воно розкривається перед
учасниками педагогічного процесу як одухотворений простір, сповнений образами.
Музейного педагога, при цьому, можна порівняти з перекладачем, який забезпечує
діалог між експозицією і учнем (студентом). Специфічними особливостями
музейно-педагогічного процесу, по-перше, є: його форми (екскурсія, заняття в
музейній аудиторії, студії, лекція на експозиції. У якості додаткових засобів,
що забезпечують успіх роботи в рамках цих форм, можна назвати аудіо-, відео-,
друковані матеріали та мультимедійні програми. По-друге, методичною основою
музейного освітнього процесу є діалог, який має складну структуру: діалог з
пам’ятником, музейним педагогом, міжособистісний діалог учасників, «невидимий»
діалог з музейними предметами тощо.
Якщо в традиційному вишівському освітньому процесі шлях освіти лежить через
привласнення інформаційних еталонів і формування здібностей до самостійного
розвитку в професійному і загальнокультурному планах, то в музеї освіта
здійснюється через ціннісне ставлення особистості і розширення чуттєвого
досвіду в процесі спілкування з музейними предметами. Так, вищий заклад освіти
дає системне, раціональне знання, яке входить в життя людини через активну
роботу її свідомості. Музейне середовище, передусім, викликає емоції і почуття
людини, яка відчуває занурення в епоху, в ситуацію, переживає почуття,
пов’язані з експонатом.
Музейно-педагогічний процес дає можливість не просто зберегти, але й
культивувати те потаємне, найважливіше у внутрішньому житті людини, що
ставиться під сумнів в інтенсивному потоці візуальної інформації. Музейне
середовище допомагає студентові сформувати духовний світ, визначитися в конфліктному
соціумі й при цьому розширити кругозір, сформувати професійну компетентність й
розшитими її специфічною – музейно-педагогічною.
Звертаючись до власного досвіду викладацької діяльності зауважимо, що реалізація
музейно-педагогічної складової у структурі професійної підготовки майбутніх
учителів початкової школи в ПНПУ імені В.Г. Короленка відбувається у
процесі викладання різних предметів («Історія педагогіки», «Дидактика»,
«Інноваційні технології в початковій освіті» тощо). Крім того, у навчальний план
підготовки студентів спеціальності «Початкова освіта» з 2017/2018 н. р.
уведено навчальну дисципліну «Музейна педагогіка» для вільного вибору
студентів, яка вже користується доволі високою популярністю (її обрали більше
85% опитаних студентів). Мета дисципліни полягає в тому, щоб: ознайомити
студентів із музейною педагогікою як педагогічною наукою, допомогти їм
усвідомити важливість музейного впливу на гармонійний розвиток дитини, розкрити
теоретико-методичні засади музейно-педагогічної діяльності педагога початкової школи
та шкільного музейництва й висвітлити музейно-екскурсійні можливості рідного
міста [2].
Практично втілюються п’ять напрямів реалізації музейної складової у
навчально-виховний процес професійної підготовки майбутніх учителів початкової
школи, а саме:
1. Навчальна робота (виконання студентами завдань із опрацювання
музейних колекцій у ході аудиторних занять, самостійної роботи, практики;
використання викладачами музейної експозиції (окремих музейних предметів) як
засобів наочності при викладанні фахових дисциплін тощо).
2. Наукова робота (виконання науково-дослідницьких завдань на
матеріалах музеїв; підбір матеріалу для рефератів, курсових, дипломних робіт,
статей, доповідей у фондах музеїв та в ході пошукових експедицій; участь у
наукових конференціях, студентських гуртках, що працюють при музеях, тощо).
3. Виховна робота (проведення заходів виховного спрямування в
музейному середовищі з метою професійно-психологічного, патріотичного,
етичного, естетичного, морального, духовного, екологічного, національного
виховання студентів).
4. Музейна робота (співробітництво з музеями вищого педагогічного
навчального закладу, що передбачає участь студентів у підготовці до створення
нового музею, науково-фондовій, експозиційній, виставковій роботі та роботі з
музейною аудиторією).
5. Спеціальна підготовка до використання музеїв у школі –
цілеспрямоване формування музейно-педагогічної компетентності (створення
міні-музеїв одного предмета, виготовлення навчально-методичних розробок для
роботи з молодшими школярами на основі музейних колекцій).
Без сумніву, цілеспрямоване використання в освітньому процесі педагогічного
вишу музеїв допоможе активізувати та оптимізувати формування ключової та
спеціальних компетентностей майбутніх учителів початкової школи на фоні їх
особистісного розвитку. Важливо при цьому здійснювати музейно-педагогічну
діяльність у контексті змісту основних видів діяльності у вищій школі та
враховувати специфіку музейної роботи. Музейний компонент у структурі
професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи стає ресурсом істотного
розширення соціальних функцій сучасного вчителя початкової школи, збагачує
зміст практичного досвіду студентів, а також сприяє реалізації принципу зв’язку
професійної підготовки зі шкільною практикою.
Список
використаних джерел
1. Микитюк С. Організаційні механізми
ресурсного забезпечення педагогічної освіти / Сергій Микитюк // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи.
– 2011. – № 39(1). – С. 257-264. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ppps_2011_39%281%29__40.
2. Перелік
вибіркових навчальних дисциплін [Електроный ресурс] / Сайт ПНПУ імені В. Г. Короленка
: (Психолого-педагогічний факультет : На допомогу студенту : дисципліни
вільного вибору). – Режим доступу : http://ped.pnpu.edu.ua/dvv.php.
3. Словник
педагогічних термінів // [Електроный ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/pedagogika/slovnik_pedagogichnih_terminiv
Немає коментарів:
Дописати коментар